Вперше гейзери на Енцеладі були виявлені космічним апаратом Кассіні у 2005 році.
Вони стали доказом того, що Енцелад не був твердою замерзлою кулею, як вважали раніше, що під його оболонкою з товстого льоду ховається великий океан, який утримують у рідкому стані завдяки теплу, створюваному постійною двотактною гравітаційною взаємодією із Сатурном.
У 2011 році вчені за допомогою інфрачервоної обсерваторії Гершель виявили, що Енцелад не просто активно вивергає воду в космос. Його гейзери утворюють дифузне і нечітке кільце у формі бублика з мікроскопічних заморожених частинок, переважно водяного льоду, з деякими слідами силікатів, вуглекислого газу та аміаку. Воно зосереджене в тому ж місці, що і кільце E Сатурна — друге зовнішнє кільце Сатурна, і орбіта Енцелада.
«Орбіта Енцелада навколо Сатурна порівняно коротка, всього 33 години. Коли він обертається навколо Сатурна, місяць випльовує воду, залишаючи за собою гало, дуже схоже на бублик, — пояснює Вільянуева. — У спостереженнях Вебба не тільки шлейф був величезним, а й вода була абсолютно скрізь».